Почну з заповідника Подільські товтри. Заповідник Подільські товтри розташований здебільшого на території Хмельницької області, близько 500 км від Києва. Товтри – це невисокі старі гори, дуже мальовничі. Саме Поділля також вражає первозданною природою. Можна їхати дорогою скрізь села і хвилин 10-15 не зустріти жодного авто. При цьому, навколо поля з квітами, маками, травами (відчиняєш вікно і голова йде обертом), а посеред полів – маленькі ліси. Одразу розумієш, що значить термін „полісся”.

Для відпочинку ми обрали санаторій Аква Віта, що поблизу містечка Сатанів. Дивна назва, кажуть турецька. Особливо смішно коли проїжджаєш повз „Сатанівську автоколону” або „Сатанівську раду”. Чому обрали це місце? Та просто вирішили подорожувати Поділлям та й дитині дати змогу подихати свіжим повітрям. Окрім повітря Сатанів славиться родовищем мінеральних вод. Вода Збручанська дуже м’яка, класно п’ється та має купу цілющих властивостей (корисна для нирок, ЖКТ, печінки, жовчного, тощо).

Скажу одразу поподорожувати вдалось – Камянець-Подільський, Хотин, Бакота, Почаїв, Кременець, Збараж (про це у наступних блогах). Одним словом, пару тижнів Поділлю варто присвятити – є на що подивитись. Історія краю дуже багата – турки, поляки, козаки, литовці, молдавани, які князі тут тільки не правили і не бували. Дух захоплює і одразу переносишся у 13-18 століття, особливо якщо трапиться гарний екскурсовод.

А от з відпочинком вийшло трохи складніше. Хоча у Аква Віті та в інших санаторіях відпочивали здебільшого сімейні пари із дітьми, музика гепала мінімум до 11-ої години. Зважаючи на чистоту повітря враження було таким, що у тебе в номері 100-ватні колонки через які волає „А я сяду в кабріолет…”. Повернувшись до Києва, довго насолоджувався тишею

В санаторій пан Пустовойтенко вклав немало чесно зароблених грошей, втім менеджмент з-за кордону не привіз і це дається взнаки. Персонал може запросто влаштувати свято на території санаторію, запросивши при цьому 50 гостей з навколишніх сіл. Або принести тобі відбивну вагою у кілограм і вартістю 220 грн., мотивуючи це тим, що мовляв повар приготував, а вихід у них по грамах. Розмова з директором засвідчила, що менталітет в глибинці у людей іще радянський – усе народне, а капіталістів треба доїти – так можна швидше збудувати комунізм.

Як підсумок: на Поділля з’їздити дуже раджу (про цікаві місця у наступних блогах). Однак, якщо оселитись поблизу Сатанова, раджу відпочивати у санаторії „Перлина поділля” – вийде набагато дешевше і значно тихіше.