Найбільший видобувник газу в Україні — держава. Дочірні компанії НАК «Нафтогаз України» торік видали на–гора 19,210 мільярда кубометрів газу. Приватні компанії — решту 11%. Враховуючи, що ліцензії на розробку надр отримали аж 20 компаній, сили виходять зовсім не рівними. Але так здається тільки на перший погляд. Держава, переконані експерти, найближчим часом різко збільшити видобуток не зможе — попри завдання, яке ставить уряд. Планку 19—20 мільярдів кубометрів газу на рік за нинішніх цін на газ на внутрішньому ринку подолати практично неможливо. НАК «Нафтогаз України» вже деякий час перебуває в стані технічного  і при тому рівні ціноутворення, який ухвалено на нинішній рік вести мову про інвестиції в родовища не доводиться.

Попри грандіозні плани з освоєння чорноморського шельфу, які наша держава не може реалізувати впродовж останніх 17 років (скандал із наданням та відкликанням ліцензії компанії «Венко», скептики стверджують, що саме такий шлях чекає і на китайську компанію, яка нещодавно виявила бажання свердлити у морі), українські ґрунти у вертикальному напрямку досліджують 20 приватних компаній. З них половина — з іноземним капіталом. Щоправда, активно працюють тільки чотири.Експерти пояснюють: мішки з грошима не приходять до України через складну систему одержання дозволів та дуже не прозорі правила гри. Регулярні публічні скандали з відкликанням дозволу на розробку перспективних родовищ, найчастіше на користь інших компаній, інтереси яких лобіюють певні чиновники, — тому підтвердження. Нами цікавиться передусім венчурний  капітал. Серйозний західний інвестор наразі утримується від роботи в Україні.

Статистика показує карколомне зростання видобутку газу приватними вишками: за десять років у десять разів! Але в абсолютних величинах — це крапля в морі. «До кінця 2009 року ми прогнозуємо 1,5 мільярда кубометрів», — каже Роман Сторожев. Самі ж добувачі демонструють оптимізм, надто — після підписання україно–російського договору про вартість газу. «Вона [газова угода] — потужний стимул для нашої роботи, — стверджує Юрій Лазарєв, керівник українського представництва британської компанії «Регал Петролеум», яка проводить роботи у тому числі й на двох родовищах, що розташовані у Полтавській області. — Тим паче що європейська та внутрішньоукраїнська ціни останнім часом «зближуються»: на Заході вартість газу знижується, а у нас зростає».

Приватні добувачі, якщо у їхньому статутному капіталі менше половини державного, мають право продавати газ промисловим підприємствам за ринковими цінами. Рівень рентабельності газовидобувачів, що експлуатують континентальні свердловини, — таємниця за сімома замками. Олександр Нарбут вважає, що у «докризові» часи вона становила щонайменше сто відсотків. Коли ж гривня почала входити у вільне падіння, прибутки газовидобувних фірм ще зросли. Неофіційні дані підтверджують це. Так, собівартість видобутку тисячі кубометрів газу в західному регіоні рік–півтора тому становила 164 гривні, у східному — 133. Якщо врахувати, що абсолютну більшість газу видобувають на сході, середня собівартість не перевищувала 135 гривень, а гранична вартість продажу була встановлена на рівні 314 гривень.

Щоправда, видобувати підземне пальне — задоволення не з дешевих. «Щоб запустити першу вишку, ми витратили 21 мільйон доларів, — розповів «УМ» Девід Грієр, головний виконавчий директор «Регал Петролеум». — На другу, оскільки ми свердлимо так званим кущовим методом, уже менше — 16 мільйонів». Пан Грієр вважає: витрачені кошти вони повернуть за 2,5 року. Але якщо вартість газу на внутрішньому ринку зросте — а всі експерти у цьому переконані — то цей час скоротиться. Найбільша проблема українських надр, на думку пана Грієра, — їхня важкодоступність. Якщо, наприклад, у Румунії, де також працює «Регал Петролеум», газ можна видобувати на глибині 800 метрів (вартість першої вишки за таких умов становитиме два мільйони доларів. — Авт.), то у нас доводиться бурити до глибини понад п’ять кілометрів. Проте британці готові йти на такі витрати, тому що вважають: газ в українських надрах є, а отже, затрачені фунти стерлінгів окупляться. «Україна та інвестори рано чи пізно зрозуміють, що ці запаси достойні уваги, — стверджують представники «Петролеуму». — Тоді буде серйозна конкуренція за право тут працювати».

Експерти стверджують: аби Україна стала цікавою приватним газовидобувачам, необхідні дві умови. Перша — зростання цін на внутрішньому ринку — вже практично виконана. Аналітики стверджують: вартість газу підійшла впритул до 300 доларів, а невдовзі зросте до 400 — об’єктивних факторів, які б стримували цей процес, наразі не існує. Друга умова — рухатися від монополізації ринку видобутку до його лібералізації. Тут своє слово має сказати уряд.